У клубі ветеранів «Золота осінь», що діє при Новопсковському територіальному центрі обслуговування ветеранів та інвалідів, часто проходять зустрічі з цікавими людьми. Востаннє завітала гостя з Риб'янцеве Галина Олександрівна Пронька. Щойно вона порозвішувала вишивані рушники, серветки, на столику виставила вишивані ікони, звичайна кімната умить перетворилася на світлицю від цієї казкової різнобарвної краси. Галина Олександрівна з тих, кого називають рукодільницями. Вона гарно шиє, двадцять років пропрацювала у рідному селі у швейній майстерні. Вона гарно випилює лобзиком, залишилися її картини на фанері, своїм донечкам робила саморобні візочки для ляльок, вміє робити мережки, вибивала на машинці технікою «рішильє». А перші уроки мистецтва вишивки вона отримала від своєї матусі Марфи Федорівни. Саме від неї у Галини Олександрівни усидливість, працелюбність, хист до крою, художній смак.
– Мама вишивала і гладдю, і хрестиком, – ділиться спогадами майстриня, – я ще малою була, а придивлялася. Особливо мене заворожувало, як вона підбирала відтінки. Спочатку мама давала мені вишивати щось маленьке, олівцем й намалює, а я стіжками шию. А тоді воно мені якось враз відкрилося, й; і я зрозуміла, як треба робити. Але з часом дівчинка полишила цю справу, більше віддавалася шитву. Стрекіт швейної машини супроводжував її усе дитинство, мама багато шила для сім'ї і для сусідів. Вони за це допомагали їй впоратися на городі. Адже батькові Галини Олександрівни війна зламала і життя, і долю. Тривалий час він перебував у полоні, вкрай виснаженим потрапив до госпіталю, але ліки, якими його намагалися зцілити, дали зворотну реакцію. Молодого ще чоловіка паралізувало, він прожив довге життя, але весь час був тяжкохворим.
Подробнее