Бірюков Михайло Олексійович (справжнє Прізвище — Бірюк)
Український письменник, публіцист, громадський діяч
Народився 14 жовтня 1903 р. в с. Новосвітлівка (ни¬ні смт Луганської області) в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1920 р. чорноробом на ко¬тельному заводі. З 1923 по 1926 р. перебував у лавах Червоної Армії. Після демобілізації працював завідувачем сільбуду, ак-тором, журналістом. Перше оповідання «Низовина» було опубліковане в газеті «Вісті» в 1928 р. З того часу його вірші, оповідання, нариси, фейлетони, драматичні етюди друкувалися на шпальтах багатьох республіканських і обласних журналів та газет. У 30-х роках опублікував книжку віршів «Збірка поезій» (1931), «Дайош пролетарський мажор» (1931), п'єси «Робітфонівець» (1929), «Анна Яворенко» (1935). Під час Великої Вітчизняної війни брав участь в обороні Харкова, визволенні України, розгромі фа¬шистських військ на території Німеччини. Був нагороджений бойовими орденами та медалями. Після війни очолював відділ прози, був відповідальним секре¬тарем та заступником головного редактора журналу «Радянський Львів», спеціальним кореспондентом газет «Вільна Україна» та «Львівська правда». Тривалий час керував відділом сатири та гумору в газеті «Вільна Україна». У повоєнні роки Бірюков писав вірші, оповідання, п'єси про події на західно-українських землях. Після війни вийшли друком збірки оповідань і нарисів: «Не¬спокійна людина» (1947), «Ясніє день» (1949), «На високій по¬лонині», «Дві долі» (обидві — 1953), «Пробуджені сили», «Моя красуня» (обидві 1958). «Купчани» (1948), «Косівські різьбярі» (1954), «Солдат повернув¬ся додому» (Л., 1961; К., 1962).
Подробнее